Відповідно до доповіді ООН – стрімко зростає загальна кількість людей, які вживають наркотики. Збільшується кількість людей, що залежать від психоактивних речовин. Зростає кількість смертей унаслідок передозувань. Розширюється перелік маловивчених нових психоактивних речовин. Виявляються нові несприятливі наслідки для здоров’я, які виявилися більш серйозними та поширеними, ніж вважалося раніше.
І що найстрашніше для батьків – наркоманія продовжує молодіти.
Сьогодні ця складна та глобальна проблема стосується кожної сім’ї. Психоактивні речовини підступні, як і їх споживачі, і найнебезпечніша помилка – це байдужий підхід, що передбачає позицію
«З моєю дитиною цього ніколи не станеться». Завжди слід діяти на випередження, тим більше коли боротьба ведеться з таким небезпечним і потужним ворогом.
Будь-яку залежність – наркотичну, алкогольну, ігрову, харчову, емоційну – завжди легше запобігти, ніж лікувати. Саме тому ми хочемо порушити тему профілактики залежності з ранніх років. На практиці нашу стратегію можна позначити як метод «3 великі завдання»: займаємо – інформуємо – формуємо довірче середовище.
Завдання №1: ЗАНЯТІСТЬ.
Сучасна різноманітність центрів раннього розвитку, бебі-клубів, спортивних секцій для малюків, приватних дитячих садків та інших утворень дозволяє підібрати дитині з будь-яким темпераментом заняття до душі. Саме це – зайнятість дитини улюбленою справою – першооснова профілактики та захисту. Заняття може бути будь-яким: гімнастика, шахи, айкідо, малювання, стрільба з лука, співи, танці, гірські та бігові лижі; ключове завдання батька на цьому етапі – продемонструвати дитині простір варіацій, допомогти підібрати те, що сподобається малюкові та занурити його у сферу тих приємних та соціально-адаптивних емоційних переживань, корисних для здоров’я та психіки людини. Якщо за цим моментом не простежити вчасно, дитина залишається кинутою на свавілля вулиці разом з іншими «зайнятими» дітьми – а там уже починається те страшне, що потім у найгірших випадках потрапляє у новини.
Завдання №2: ІНФОРМОВАНІСТЬ.
Інформованість – найефективніший метод профілактики. І інформацією повинні володіти насамперед БАТЬКИ! Але й підлітків треба інформувати скрізь: удома, у школі, на секціях, у таборах. Сьогодні цього немає, і молоді люди, за фактом ще діти, наосліп знайомляться з наркотиками, не знаючи, що це таке і до чого вони призводять. На даному етапі ключове завдання батька – не приховувати і не приховувати навіть те, що важко пояснити, розкривати причинно-наслідкові зв’язку. Можна і потрібно користуватися моментом, якщо в поле зору дітей потрапили приклади неприємної поведінки, пов’язаної зі зловживанням психоактивних речовин: розповісти, що трапилося з тіткою і дядьком, чому вони так поводяться, чи батьки вважають їх хворими або здоровими людьми, припустити, що їх чекає далі, і, звичайно ж, порадити, як себе поряд з такими поводити.
Завдання №3: ДОВІРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ.
Навіть якщо вирішити перші два завдання, але не спілкуватися вдома зі своєю дитиною, приділяти їй недостатньо уваги – зростає ризик, що рано чи пізно його «викине» на вулицю і він, не знайшовши прихильності в будинку, знайде її у дворі. Наш досвід підтверджує те, що в тих сім’ях, де батьки займають та інформують дітей, але не формують та не підтримують довірче середовище, панують інші настрої: тотальний контроль, репресія, придушення. І, як не парадоксально, саме ці фактори найчастіше пізніше стають драйверами ранніх експериментів із психоактивними речовинами. На цьому етапі ключове завдання дуже просте, воно актуальне протягом усього материнства та батьківства: зі своєю дитиною треба розмовляти. Не вести нотацій, а вчитися залучати до постійного безперервного діалогу.
Розвинути довірче середовище, підвищити поінформованість, забезпечити зайнятість – в основі трьох кроків лежить одна ключова цінність – діалог з дитиною. Розмова, увага та активне слухання – ці прості речі дозволяють виявити потреби маленької людини та запобігти кризам ще до їх появи.
