Зустрічаючи слово ” маргінал ” люди зазвичай уявляють собі немитого, погано одягненого людини з обличчям, у якому віддрукувалося його тісне знайомство з різними спиртовмісними рідинами, до того ж необов’язково призначеними для вживання всередину. І, загалом, така вистава близька до істини. Маргінали це хто та що вони роблять детальніше розповіли тут https://pyrogiv.kiev.ua/marginali-ce-xto-prostimi-slovami/.
Маргінал – це людина, яка з якихось причин не змогла вбудуватися в жодну соціальну групу і виявилася ніби поза структурою суспільства. Тобто маргінальність можна назвати прикордонним станом, коли люди перебувають між соціальними групами, не зумівши пристати до жодної. Така ситуація змінює їхню особистість, безсумнівно, відбиваючись як на соціальному становищі, а й психічному стані таких людей. Але це не обов’язково опустилася людина. Наприклад, маргіналом можна назвати сільського жителя, який переїхав до міста і поки що ніяк не адаптується до нових умов. Тобто сільським жителем він перестав бути, у городянин так і не став.
Вперше поняття маргінальності визначив американський соціолог Роберт Парк (1864–1944) ще у 20-ті роки минулого століття.
Ставши маргіналом, людина гостро відчуває свою непотрібність, втраченість, а також безглуздість свого життя. Він підсвідомо прагне знайти собі компанію, свою групу, і найчастіше пристає до таких самих маргіналів, утворюючи так зване “дно суспільства”. Подібні маргінальні групи не відрізняються стійкістю. Вони виникають стихійно, як правило, у кожній конкретній ситуації, яку треба пережити. Коли ситуація втрачає актуальність, група розпадається.
Тобто міцних соціальних зв’язків маргінали не зав’язують. Чітких статусів та ролей у них немає.
Сучасна соціологія розглядає маргінальність у сенсі, тому під це поняття потрапляють, наприклад, діти батьків різних національностей, які можуть визначитися зі своєю етнічною і культурною приналежністю. В інших сенсах вони можуть бути цілком благополучними. У такій ситуації вихід один – з дитинства виховувати дитину в усвідомленні її приналежності до якоїсь однієї з батьківських культур, або (що краще) до обох етносів одночасно, але з ухилом у ту національність, якою вона говорить.
Знаючи багато прикладів сімей, де подружжя ставиться до різних національностей і рас, я бачу, що їхні діти не мають жодних проблем при своїй етнічній ідентифікації, оскільки були виконані вищеназвані умови.
Інша справа – маргінальність, що виникає через різку зміну соціального статусу. Така подія і сама по собі є травмуючим, а коли вона пов’язана з погіршенням становища, із втратами, то переживається особливо болісно. Втративши становище, джерела доходу, звичне заняття, багато людей опускають руки, але це правильний шлях до маргіналізації. Якщо людина при цьому схильна до шкідливих звичок, то шанс стати маргіналом у нього майже 100%.
Однак повторю, що, якщо в суспільній свідомості поняття маргінальності має лише негативну конотацію, то як соціологічний термін воно нейтральне і не обов’язково означає людей, що опустилися, бомжів, алкоголіків і т.д. Це просто термін, який говорить про те, що в даний момент людину важко зарахувати до будь-якої соціальної групи.